Турніки під час перерви та розбите коліно на мотоциклі фізрука: як українські біатлоністи вчилися у школі
В охопленій війною Україні – пора шкільних випускних! Попри сирени тривоги, обстріли та загалом усі складнощі війни, українські школярі прагнуть відчувати дух свята. І це право в них ніхто ніколи не відбере.
Хоча й чимало школярів вже ніколи не зможуть прийти в рідну школу... Зокрема, сестри-близнючки, олімпійські чемпіонки Валентина та Віта Семеренко – їхня школа на Сумщині, як і домівка, зруйнована підлим ворожим ударом…
"Чемпіон" поспілкувався про шкільні роки з українськими біатлоністами. Відомі спортсмени ностальгічно пригадали своє мирне дитинство. Тепер той період цінується особливо…
Більшість спортсменів мали специфічне шкільне життя через постійні збори та змагання. Хоча то теж певна життєва школа.
Наймолодший Тарасюк ще готує урочисте вбрання
Ще чинний біатлонний випускник – 17-річний Тарас Тарасюк. У парі з Вікторією Хвостенко школяр здобув золоту медаль в сингл-міксті на Європейському юнацькому олімпійському фестивалі в грузинському Бакуріані. Цього успіху в атестаті не зафіксують, але це пам’ятна оцінка на все життя!
Випускний юного спортсмена припав на час війни, але юнак готується до шкільного свята й вірить, що все буде добре.
"На першому дзвонику був, а на останньому вже ні. Випускний вечір у мене буде 21 червня. Костюм вже купив, готуюся до свята", – каже спортсмен із Копичинців, що на Тернопільщині, в розмові з "Чемпіоном".
Улюблених вчителів у школі, каже Тарас, в нього немає – всіх любив та поважав однаково. Вчився, зізнається, "посередньо". А найбільше запам’ятався душевний урочистий момент, коли він повернувся до рідної школи зі згаданих змагань із Грузії.
"Я приїхав до школи, а там вже стояла директорка разом з усіма учнями. Вітали мене, вручили мені подарунок, дуже приємно було", – згадує Тарас.
Стати на лижі = стати відмінником з фізкультури
Тарас Лесюк у статусі випускника був майже 10 років тому. Але перше, що згадує – це першу вчительку. Та, звісно ж, вчителя фізичної культури.
"Перша вчителька була вчителькою моєї бабусі, і коли я був у першому класі, це був її останній рік у школі. Дарію Петрівну любив за чесність та справедливість. Дуже поважав класного керівника у старших класах – Ярослава Миколайовича, він одинаково ставився до всіх.
Часто згадую вчителя фізкультури Пригродського Петра Даниловича, він дуже любив залучати дітей до спорту. Взимку якщо хтось приніс лижі до школи, щоб кататись на уроці, то він автоматично ставив 12 балів. Він стимулював, горів справою, і багато зробив для популяризації дитячого спорту" – розповідає 28-річний біатлоніст.
Шкільні роки біатлоніста з Івано-Франківщини не минули без пригод – класика хлопчачого шкільного буття.
"Я жив неподалік від школи, ми після уроків збиралися з друзями біля неї грати у футбол. Одного разу вчителі залишилися у школі, можливо, нарада в них була … Петро Данилович приїжджав на старому мотоциклі з коляскою, а ми його взяли й проїхали декілька кіл кругом школи… Я впав з мотоцикла, досі є шрам на коліні. Але це не та історія, яку потрібно наслідувати", – каже Лесюк.
Турнік на перерві підтягує до спортивного успіху
Степан Кінаш школу життя проходив дещо пізніше. В його пам’яті також перша вчителька – каже, вона й була улюбленою.
"Я добре вчився. У школі працювала моя бабуся, тож у мене просто не було варіантів вчитися погано. А коли тато навчався у школі, то тоді ще працював дідусь фізруком", – розповідає біатлоніст із Харківщини.
Степан Кінаш у дитинстві займався футболом, тож ця гра була вкрай популярною в час між уроками.
"Футбол на перерві – то була традиція. З 5-го класу з однокласником ходили на турнік і бруси під час перерви, там викладались на повну. А коли починався урок, то рук не могли підняти, щоб щось писати", – згадує Кінаш.
Підручний – великий майстер переслідування
Чемпіон світу 2019 року в персьюті Дмитро Підручний ще зі шкільних років демонстрував неабиякі навички переслідування – часто доводилось наздоганяти. Школяр із Тернопільщини виріс у родині батьків-лижників, тож спорт у його житті присутній з дитинства. Попри всю зайнятість, побувати на випускному вечорі Дмитро таки зміг.
"Пропускав у школі багато, доводилось багато вчити самостійно, хоча й пропуски давалися взнаки. До шостого класу був відмінником, доки не пішов у біатлон. Відмінником у підсумку не став, але закінчив школу з достатнім рівнем. Та й добре, що Дмитро зміг побувати на випускному", – згадує Марія Підручна, мати біатлоніста та вчителька фізичного виховання.
Бажаємо, щоб всіх українських школярів завжди переслідували вдача та успіх. А вчитися, не забуваймо, ніколи не пізно!
У статті використані фото з сімейних альбомів українських біатлоністів